Продюсер, менеджер чи ментор: кого насправді шукає експерт, коли хоче запустити курс
За мотивами розмови авторки блогу Анастасії Коробової з маркетологинею, експерткою з інфобізнесу та головною дослідницею Фейсбуку в Україні – Надією Раюшкіною
Коли у експерта чи експертки з’являється продукт — книга, методика, авторський курс — рано чи пізно виникає одне й те саме питання: «Хто допоможе це продати?». Перше, що спадає на думку — знайти продюсера. Але чи це справді те, що потрібно? Ми поговорили з експерткою, яка понад 16 років в інтернет-маркетингу і сама роками веде свій інфобізнес, і вона розклала цю тему по поличках. Нижче висновок нашої розмови.
Чому «ідеальний продюсер» — це рожеві окуляри
Класичний запит звучить так: «Хочу віддати комусь усю технічну частину, комунікацію з клієнтами, рекламу — а собі залишити тільки запис контенту та живі зустрічі». За це продюсеру зазвичай пропонують доволі великий відсоток — 70–80%.
Проблема в тому, що сильний, «хижий» продюсер, який справді вміє заробляти великі гроші, майже завжди орієнтований саме на великі гроші — і на масштаб, який передбачає агресивний маркетинг: маніпулятивний контент, надмірно емоційні вебінари, обіцянки «легких мільйонів». Якщо цінності експерта такому підходу не відповідають, співпраця або не складеться, або виснажить — експертка розповідає, що бачила людей, які після року роботи з продюсером опинялися в кабінетах психотерапевтів.
Ба більше: етичний інфобізнес, без маніпуляцій і завищених обіцянок, просто не генерує тих надприбутків, заради яких сильному продюсеру взагалі є сенс братися за проєкт. А той, хто справді збігається з експертом по цінностях, зазвичай ще недостатньо досвідчений, щоб самостійно «тягнути» весь запуск.
Альтернатива: не продюсер, а технічний партнер + ментор
Замість пошуку універсального продюсера Надія Раюшкіна пропонує інший підхід — розділити ролі:
- Технічний спеціаліст / проєктний менеджер — людина (чи команда), яка бере на себе всю рутину: лендінги, автоматизації, налаштування вебінарної платформи, модерацію чату, розсилки, перевірку домашніх завдань через асистентів, підтримку клієнтів.
- Ментор — людина з досвідом саме в інфобізнесі, до якої періодично (наприклад, раз на тиждень) звертаються за стратегією: як побудувати серію продажних вебінарів, яким має бути прогрів, що робити на наступному кроці.
Ключова перевага такої моделі — вартість. Технічній команді достатньо платити 15–30% від продажів замість 70–80%, а менторський супровід коштує в рази дешевше за партнерство з продюсером (орієнтир — кілька сотень євро на місяць за щотижневі зустрічі). Уже за пів року, за словами експертки, потреба в менторі часто відпадає — базова механіка інфобізнесу насправді нескладна, особливо якщо в людини вже є маркетинговий бекграунд.
Як виглядає перший запуск покроково
Порада, яка звучала червоною ниткою через усю розмову: не намагайтеся одразу все автоматизувати. Перший запуск варто провести «руками» — вживу:
- Разом з ментором побудувати структуру продажного вебінару.
- Технічний спеціаліст готує презентацію, лендінг реєстрації, автоматичну видачу матеріалів, налаштовує вебінарну платформу.
- Проводиться жива серія прогріву й продажів.
- Аналізується результат — і, за досвідом експертки, продукт зазвичай доопрацьовується протягом двох-трьох ітерацій, перш ніж стає зрозуміло, що саме готова купувати аудиторія.
- Лише після кількох успішних живих запусків має сенс переводити вебінар в автоматичний режим і додавати лід-магніти для постійного напливу нової аудиторії.
Спроба одразу побудувати повністю автоматизовану воронку без перевірки гіпотез на живій аудиторії — поширена помилка, яка призводить до втрати часу й грошей.
Таргет — не найскладніша частина
Окремо прозвучала важлива теза: запуск реклами (таргету) — це технічно нескладний навик, який можна доволі швидко передати навіть новій людині, головне — щоб вона не боялася експериментувати з креативами і постійно тестувала нові варіанти. Справжня складність не в самому таргеті, а в тому, що відбувається з людиною після кліку: наскільки добре працює вся подальша воронка.
Гроші роблять не запуски, а екосистема
Ще один важливий висновок: один великий флагманський курс — це лише вхідна точка. Основний стабільний дохід згодом формує екосистема навколо нього: недорогі до-продажі, міні-майстеркласи, донати, супутні продукти. Орієнтовна пропорція, про яку йшлося в розмові, — близько 60% прибутку від самих запусків і 40% від автоматизованих допродажів навколо основного продукту.
Головний висновок
Пошук «продюсера, якому можна віддати все» — приваблива, але часто оманлива ідея. Вона або призводить до співпраці з людиною, чиї методи суперечать цінностям експерта, або взагалі не реалізується, бо сильні гравці ринку не зацікавлені в помірних, етичних сумах. Реалістичніша і стійкіша модель — це:
- технічний партнер або невелика команда за розумний відсоток (15–30%);
- періодичний менторський супровід замість постійної залежності від продюсера;
- перший запуск — вживу, з готовністю доопрацьовувати продукт за результатами реальних продажів;
- побудова довкола флагманського курсу екосистеми менших продуктів, яка згодом і дає основний стабільний дохід.
Такий підхід повільніший за обіцянки «швидких мільйонів», зате дозволяє експерту залишатися власником свого продукту, аудиторії та репутації.
Більше про Надію Раюшкіну читайте на її сайті за посиланням.
